СЮЖЕТ «ПОРИ РОКУ» У РОСІЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета. Дослідити особливості втілення сюжету «пори року» у поезії другої половини ХХ – початку ХХІ століття на мате- ріалі текстів Г. Сапгіра, Тимура Кібірова, Д. Бикова.

Методи: порівняльно-типологічний, історико-літературний, структурно-мотивний аналіз тексту.

Результати. У статті стверджується, що трансформація сюжету відбувається шляхом редукції пейзажних і кліматичних характеристик сезонів порівняно з поетичною класикою ХІХ століття і поезією Срібної доби. Натомість спостерігається помітне розширення мотивної сфери сезонної лірики. Для Тимура Кібірова сюжет зміни пор року в циклі «Эпитафии бабушкиному двору» слугує насамперед для створення проникливо-ліричної і психологічно достовірної картини дитинства ліричного героя. У поетизації циклічного сезонного руху Д. Биков фіксує увагу на перехідних станах природи, оскільки вони співвідно- сяться зі значною в його поетичній філософії категорією паузи, зупинки як єдино прийнятної ситуації для творчості та повно- цінного буття (цикл «Начало зимы»). У циклі поезій «Времена года» простежуються зв’язки із класичними літературними традиціями й полеміка з ними. У творчості Г. Сапгіра сезонні тексти представлені не у вигляді традиційних циклів, а інкорпоровані в поетичні збірки. Вони виконані в експериментальній манері, у різноманітних стильових техніках, частково орієнтовані на традиції авангардної поетики. Сезонна лірика Г. Сапгіра представляє короткі фрагменти, сценки або ескізи, які органічно включаються в його мета- фізичну картину світу.

Висновки. Традиційний сюжет «пори року» актуальний у поезії другої половини ХХ – початку ХХІ століття. На тлі зобра- ження циклічного руху природи сучасні митці розгортають широкий спектр проблематики, застосовують різні інтертекстуаль- ні стратегії, відтворюють філософські, естетичні концепції та вносять автобіографічні елементи. Сюжет зміни сезонів постає в різних жанрових моделях, стильових модифікаціях і експериментах.