АНТИКОЛОНІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИХ КОМЕДІЙ ГРИГОРІЯ КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА

Анотація

Мета. Метою розвідки є дослідження специфіки формування та розвитку антиколоніальних проблем у національній літе- ратурі у першій половині ХІХ століття, втілених у соціально-побутових комедіях Григорія Квітки-Основ’яненка «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе», «Дворянские выборы», «Шельменко – волостной писарь», «Ясновидящая» та «Шельменко – денщик».

Методи. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу. Елементи історико-літературного підходу сприяли дослідженню колоніальної політики імперського уряду в Украї- ні, що спричинила вплив на формування життєвих поглядів митця, а також особливості розвитку соціально-побутової комедії як жанру в національній літературі. Проблемно-тематичний, філософський та психоаналітичний підходи були використані у дослідженні відображених автором антиколоніальних проблем у змісті соціально-побутових комедій.

Результати. У статті проаналізовано особистий підхід Г. Квітки-Основ’яненка до творення соціально-побутових комедій, що ґрунтувався на неоднозначності світосприйняття митця. Світогляд драматурга характеризується поєднанням патріархаль- них ідей із просвітницьким реалізмом, зверненим до християнського гуманізму. Аналіз жанрових і стильових особливостей драматичних творів, світосприйняття автора, сприяли з’ясуванню ідейно-проблемного змісту комедій. Доведено, що традиції класицистичної сатири (Мольєра та Нікола Буало) та принципи художнього узагальнення символічних образів були застосо- вані автором задля художнього зображення української еліти, котра, формуючись під впливом колоніальної політики імперії часів Катерини ІІ, перетворилася на новий суспільний клас, що отримав назву «нові дворяни». Сатиричне зображення реа- лістичних картин життя стало об’єднуючим елементом соціально-побутових комедій митця. Двомовність п’єс презентувала звернення автора до своїх співвітчизників з метою осмислення наслідків московського колоніального впливу на їхнє життя. Автор прагнув пробудити у «нових дворян» бажання корегувати власну «втрачену національну свідомость» через загострення їхньої уваги на руйнівних колонізаторських засобах.

Висновки. Системний аналіз соціально-побутових комедій Григорія Квітки-Основ’яненка надав змогу виявити як індиві- дуально-авторські погляди на колонізацію України (втрата людської гідності новими дворянами, їхня розбещеність, підлість і забобонність), так і тенденції розвитку антиколоніальних ідей у національній драматургії (зв’язок романтизму із просвітни- цтвом та гуманістичними ідеями Мольєра, Ніколя Буало, Ж.-Ж. Руссо) першої половини ХІХ століття, що засвідчили процес розбудови антиколоніального спротиву по всій території тодішньої України.