ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ГЛИБИННОЇ СТРУКТУРИ ТЕКСТУ ПІД ЧАС ПЕРЕКЛАДУ (НА ПРИКЛАДІ ТЕКСТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ)

Анотація

Мета статті – уточнити основні положення класичної концепції глибинних структур речення в контексті перекладацьких трансформацій і перекладацької майстерності, виявити основні труднощі при використанні концепції глибинних структур під час перекладу і визначити оптимальні шляхи їх вирішення.

Методи. У процесі дослідження були використані такі методи: аналізу і синтезу (визначення сутнісних характеристик поняття «глибинна структура»); зіставлень (дослідження моделей трансформації і їх особливостей у процесі перекладу текстів економічної спрямованості); системно-структурний (виявлення взаємозв’язків і взаємозалежностей глибинних та поверхневих структур).

Результати. Одна з найважливіших умов успішної перекладацької діяльності – максимально повне збереження змісту тексту в процесі перекладу. В умовах перетворення глибинної структури вихідного тексту на поверхневу структуру мовою перекладу перед перекладачем постає проблема вибору з безлічі допустимих поверхневих структур тієї єдиної, яка найкращим чином здатна передати не тільки експліцитні, а й імпліцитні компоненти тексту. У процесі перекладу спеціальних галузевих текстів ця задача особливо актуальна. Так, ігнорування фонових знань про національно-культурні традиції ділового спілкування може привести до серйозного спотворення первинного сенсу тексту. А це своєю чергою може стати причиною невдачі ділових контактів. Концепція глибинних і поверхневих структур є досить корисним інструментом, який дає змогу успішно здійснювати перекладацьку діяльність при перекладі складних із семантичної і синтаксичної точок зору конструкцій. Збереження семантики вихідного тексту при максимально повному врахуванні імпліцитного контексту і фонових знань – першочергове завдання перекладача. Теорія глибинних і поверхневих структур є одним з інструментів, який здатен допомогти перекладачеві не тільки структурувати текст, але й максимально ефективно працювати з його семантикою, синтаксисом і фонологією. Суттєвою перекладацькою проблемою залишається пошук найбільш релевантного варіанту поверхневої структури, яка здатна зберегти глибинну структуру тексту-оригіналу з урахуванням усього масиву імпліцитних смислів. З огляду на це, тексти економічної спрямованості становлять певний інтерес, оскільки традиції ділового спілкування в різних культурах є свого роду додатковими фоновими знаннями, які необхідно враховувати у процесі перекладу.

Висновки. Знання про особливості глибинних і поверхневих структур текстів тих чи інших жанрів дають перекладачеві змогу більш якісно здійснювати перекладацьку діяльність. Систематизація перекладацької діяльності в цьому контексті передбачає організацію роботи поетапно: спочатку аналізується поверхнева структура вихідного тексту, з використанням правил синтаксичних трансформацій перекладач описує глибинну структуру тексту, а потім з урахуванням специфіки мови перекладу переводить цю глибинну структуру в поверхневу структуру мови перекладу. Результати дослідження можуть бути використані в практичній перекладацькій діяльності для забезпечення більш чіткого уявлення про глибинну структуру і семантичної еквівалентності вихідного і цільового текстів. Результати дослідження сприяють удосконаленню практичних напрацювань щодо особливостей роботи з глибинними структурами перекладацьких текстів економічної спрямованості. Подальші перспективи дослідження можуть бути пов’язані з уточненням найбільш доцільних у конкретних перекладацьких ситуаціях моделей трансформації глибинної структури вихідного тексту в поверхневу структуру тексту перекладу.