№ 83 (2020): Південний архів (філологічні науки)
Українська мова та література

АВТОРСЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО АРХЕТИПУ ЗЕМЛЯ В ІДІОСТИЛЯХ О. ДОВЖЕНКА ТА Т. ОСЬМАЧКИ

Наталя Олександрівна Лисенко Національний фармацевтичний університет image/svg+xml
Лілія Федорівна Дорошина Національна академія Національної гвардії України image/svg+xml

Опубліковано 2020-11-04

Ключові слова

  • архетипний образ, архетип мати-земля, авторські трансформації архетипових образів, поетична модель світу

Анотація

Мета ‒ дослідити авторські трансформації етнокультурного архетипу матір-земля в поетичних ідіостилях О. Довженка та Т. Осьмаки як елемент характеристики простору України, що формує у творах письменників мегаобраз країни, її національну ментальність.

Методи. Для аналізу застосовуються методи семно-компонентного аналізу, частково-пошуковий та порівняльний.

Результати. Здійснено порівняльний аналіз асоціативних зв’язків та вербальних засобів, що художньо репрезентують образ матері-землі в літературних творах О. Довженка та Т. Осьмачки. Зазначається, що в обох митців розкриття архетипу земля відбувається через метафору материнства. Для О. Довженка архетип земля є одним із провідних архетипів його поетики. Образ матері-землі уособлює, насамперед, джерело наснаги, життєвої сили та мудрості, символізує найбільш надійний захист і підтримку. Для розкриття архетипових рис матері-землі письменник використовує народно-традиційні епітети (сира, рідна, українська), образні словосполучення (рідні руїни, мертві подвір’я Києва), прийом персоніфікації (матернє лоно, лице землі). В ідіостилі Т. Осьмачки архетип матір-земля трансформується зі зміною життєвих реалій. Виявлено, що для раннього періоду творчості письменниці характерний богородичний мотив. Наводяться та аналізуються приклади синтезу архетипу мати-земля, образу Богородиці та образу України. В образах, створених пізніше, провідною основою залишається лише архетип мати-земля. Досліджуються персоніфікація образу землі в таких бінармах, як перса землі, душа землі, ребра землі, а також показові щодо трансформації образу поезії «Майн лібер» та «Немає» (збірка «Китиці часу», написана в еміграції).

Висновки. Доробок обох авторів детермінований однаковими етнокультурними архетипами, індивідуально авторські трансформації яких виявляємо в текстах різних періодів творчості. Архетиповий образ мати-земля є домінантним як в О. Довженка, так і в Т. Осьмачки. Авторські реалізації досліджуваного архетипового образу знаходяться в межах загальної української літературної традиції і поетичної моделі світу.