Опубліковано 2020-09-04
Ключові слова
- портрет нації, етнокультурні компоненти, художній переклад, джерельний текст, цільовий текст
Анотація
У статті розглянуто проблему вербальної репрезентації етнокультурного портрету нації, що виступає одночасно ідейним тлом і створює яскраве індивідуальне оформлення сюжетно-композиційної структури оригінального твору.
Мета статті полягає в зіставленні етнокультурних портретів нації, які реалізують себе через подвійну ідіокультурну адаптацію в українському перекладі роману Стіга Ларссона «Дівчина, що гралася з вогнем», а також відтворення шведських етноспецифічних концептів оригінального тексту засобами англійської та української мов.
Методи. За допомогою зіставного перекладознавчого аналізу з дослідженнями семантичних полів етнокультурних компонентів національного портрету, створеного в оригіналі роману Стіга Ларссона «Дівчина, що гралася з вогнем», а також у його українському (В. Верховеня) й англійському (Реджа Кіланда) перекладах, ми намагалися з’ясувати особливості взаємовпливу мови та культури народу на формування мовної картини світу етносу. У межах нашого дослідження розглядаються особливості подвійної адаптації під час крос-культурного перекладу, тому що робочими мовами для українського перекладача є англійська й українська, жодна з яких не є мовою оригіналу.
Результати. Ми з’ясували, що найбільші труднощі у перекладі виникають тоді, коли сама ситуація, яка описується в тексті вихідної мови, відсутня у досвіді мовного колективу – носія цільової мови, інакше кажучи, коли у вихідному тексті описуються специфічні для певного народу та країни предмети і явища.
Висновки. У перекладах художніх творів, часто внаслідок системно-структурних незбігів мов або концептуально-предметних обширів реципієнтів, спостерігається розходження етнокультурних портретів нації як на фрагментарному, так і на текстоформуючому рівнях. Іншомовний та іншокультурний реципієнт отримує зовсім інший набір етнокультурних компонентів, покликаних створити його уявлення про ту чи іншу націю. Примітки, описовий переклад та узагальнення, що є особливо доцільними у відтворенні мікролокальних реалій, створюють етнокультурний портрет, зорієнтований на цільового читача.