Опубліковано 2020-09-04
Ключові слова
- гетерогенність, сурядні сполучники, підрядні сполучники, вставні слова, поліфункційність, дискурс
Анотація
Мета статті – визначити сутність поняття «дискурсивні маркери» та здійснити комплексний аналіз їхніх функційних особливостей в англійській та українських мовах.
Методи: системний, аналітико-описовий, метод суцільної вибірки, дефініційний.
Результати. У статті окреслено варіативність підходів до визначення поняття «дискурсивні маркери». У процесі аналізу виокремлено чотири напрями досліджень: прагматичний, когнітивний, coherence-based та функційний, розглянуто найбільш поширені дефініції, запропоновані вітчизняними й зарубіжними вченими. Базуючись на їхніх дефініціях та аналізі практичного матеріалу, у статті пропонується власне тлумачення цього поняття. Хоча кількість ДМ в англійській та українській мовах суттєво відрізняється, їм притаманні й спільні риси. Так, за своєю типологією ДМ поділяють на декілька груп, а саме: контрактивні / протиставні, з’єднувальні, або маркери додавання, логічні, чи причинно-наслідкові, темпоральні, або часові, маркери та дискурсивні частки. Через свою гетерогенність ДМ англійської та української мов складаються з різноманітних граматичних категорій, найбільш поширеними серед яких є: 1) сурядні сполучники (єднальні, протиставні, розділові); 2) підрядні сполучники; 3) вставні слова. З погляду функціювання під час здійснення комунікативного акту в усній і письмовій формах ДМ необхідні для: репрезентації нової або зміни старої комунікативної теми; призупинення або повної зупинки у спілкуванні; уведення / пояснення послідовності дій; впливу на адресанта; прогнозування реакцій учасників комунікаційного процесу; пояснення окремих текстуальних фрагментів; виправлення або уточнення інформації, наданої раніше. Досліджуючи функціювання ДМ в англомовних текстах, було з’ясовано, що вони частіше займають ініціальне (початкове) або медіальне (середнє) положення. Крім того, вони не залежать від структури самого речення, де використовуються, і частіше вживаються в усному спілкуванні (усний дискурс), ніж у письмовій формі. З погляду фонологічної будови ДМ прагнуть до спрощень та використання контекстуальних наголосів.
Висновки. ДМ становлять важливий пласт слів, необхідних для покращення комунікативного акту та збагачення мовлення. Доведено, що їхніми головними ознаками є гетерогенність, багатокатегорійність та поліфункційність. Крім того, у процесі аналізу з’ясовано, що всі ДМ в обох мовах мають прототипні значення, які призводять до певної послідовності їхньої імплементації в комунікативний акт. Також у роботі представлено перспективні напрями подальших наукових розвідок, зокрема, аналіз білінгвальних паралельних текстів та функціювання ДМ у різних жанрах англійської та української мов.