ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВНИХ ОДИНИЦЬ-РЕПРЕЗЕНТАНТІВ ЕМОЦІЇ ГНІВУ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ)
Опубліковано 2020-09-04
Ключові слова
- концепт, фрейм-пропозиція, обов’язкові та факультативні компоненти, предикативна лексика, джерела культурної інтерпретації
Анотація
Мета статті – порівняльна лексико-семантична характеристика мовних одиниць, які репрезентують концепт «гнів» у французькій та українській мовних картинах світу.
Для досягнення мети й вирішення поставлених у роботі завдань використані як загальнонаукові, так і методи лінгвістичного аналізу: (концептуальний (шляхом концептуального підходу розглянуто лексико-семантичні й семантико-синтаксичні характеристики одиниць мови, за допомогою яких виражається емоція «гнів»); компонентний (виявлено особливості лінгвокультурної інтерпретації компонентів концепту «гнів» через їх вербальне вираження у французькій та українській мовах); порівняльно-зіставний (здійснено порівняння і зіставлення національно-культурних особливостей комунікативної реалізації концепту «гнів» у французькій та українській мовах).
Результати. У дослідженні встановлено, що вербальне вираження емоції гніву можна представити як фрейм, до якого входять такі елементи: суб’єкт моделі, власне емоційний стан і його причина. Факультативними компонентами концепту «гнів» є оцінка, ступінь інтенсивності переживання емоції, контроль над емоцією, зовнішні симптоми емоції й поведінка людини у стані гніву. З’ясовано, що репрезентація концепту «гнів» у французькій мові представлена 29 лексичними одиницями, в українській – 100 (синонімами, фразеологічними зворотами, пареміями, метафоричними епітетами).
Зроблено такі висновки: предикативна лексика із семантикою гніву у французькій та українській мовах представлена іменниками «гнів», «лють», прикметниками «сердитий», «лютий», дієсловами «сердитися», «лютувати». У французькій мові найбільша кількість синонімів представлена прикметниками (7), дієслова й іменник мають відповідно 6 і 4 синоніми. В українській мові найбільше синонімів мають дієслова (по 21), менше – прикметники (11 і 14), іменники (5 і 7). Джерелами культурної інтерпретації українських ФО є слова-символи, соматичне і міфологічне вираження емоцій, образ-еталон, французьких – соматичне, предметне і біоморфне вираження емоцій, образи-еталони, повір’я та легенди.