№ 82 (2020): Південний архів (філологічні науки)
Українська мова та література

ТИПОЛОГІЯ МАСКУЛІННОСТІ В ПОЕЗІЇ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА

Олександр Вікторович Шаболдов Луганський національний університет імені Тараса Шевченка image/svg+xml

Опубліковано 2020-09-04

Ключові слова

  • гендер, гендерний стереотип, криза ідентичності, демаскулінізація, малоросійство, символ, візія, ідея державності

Анотація

Мета. Метою розвідки є аналіз проявів маскулінності в поетичній творчості Є. Маланюка міжвоєнного періоду шляхом ідентифікації різних типів маскулінності, дослідження їх зв’язку з біографічними реаліями, ідейними настановами та історіо-софськими поглядами поета, вивчення еволюції окремих образів.

Методи. Під час дослідження використано такі методи: описовий, історико-біографічний, порівняльно-історичний (для порівняння різних типів маскулінності та відстеження динаміки окремих образів), архетипний і текстуальний аналіз (визначення символічного значення художніх образів) та елементи маскулінних студій (дослідження маскулінності як гендеру, відповідності її проявів наявним у суспільстві гендерним стереотипам), стилістичний, міфоаналіз тощо.

Результати. У процесі дослідження виявлено, що в поетичній творчості Є. Маланюка представлені різні типи маскулінності: «чоловік у стані кризи», чоловік-чужинець, гегемонна маскулінність, жіноча маскулінність тощо. При цьому маскулінність «чоловіка у стані кризи» є неоднорідною і має розглядатися у двох аспектах: індивідуальному та національному, що мають свої відмінності. Маскулінність чужинця також неоднорідна: він може виступати агресором, ворогом, але може виконувати роль носія державотворчої потенції («варяги»). Саме з «варягами» пов’язує в багатьох творах Є. Маланюк свою надію на відродження державності. Культивування гегемонної маскулінності як основи відродження нації й державності є ідейною настановою поета, яку він послідовно намагається реалізувати у своїй творчості, попри певні сумніви, викликані історичними та сучасними реаліями. Приклади жіночої маскулінності, наявні в текстах автора, не відіграють у його творчості значної ролі. У дослідженні також простежено динаміку опозиції «стилета» й «стилоса», що є наскрізною у творчості Є. Маланюка, в контексті маскулінної складової частини цих символів.

Висновки. Дослідження гендерної проблематики у творчості видатного представника «Празької школи» Є. Маланюка дають змогу сформувати більш повну картину цього феномена та українського національного міфу, важливим аспектом якого є гендерний.