Опубліковано 2020-09-04
Ключові слова
- фразема, паремії, прислів’я, соматизм, ціннісний компонент
Анотація
Метою статті було дослідження особливостей об՚єктивації концепту гордість на фразеологічному рівні.
Методи: теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень; компонентний аналіз; описовий метод. Визначається раціональна методика дослідження, що дало змогу, зокрема, зафіксувати список фразем та паремій, які вербалізують концепт гордість.
Результати. Вивчено досвід дослідження концепту гордість у мовознавчих розвідках; проаналізовано фразеологічні одиниці української мови з компонентом гордість. Наше дослідження фразеології в лінгвокультурологічному аспекті дало змогу схарактеризувати фраземи та паремії, які вживаються для відображення почуття гордості. Доведено, що ціннісний компонент концепту гордість найбільш виразно виявляється в українських фразеологізмах і пареміях – прислів’ях та приказках. Акцентовано на вербальній презентації емоцій, що супроводжують відчуття гордині (гордості), що ґрунтується на знанні соматико-фізіологічних реакцій людини. Зауважено, що зміст майже всіх фразем і паремій стосується гордості в значенні «надмірно висока думка про себе і зневага до інших; пихатість». Ці морально-етичні ознаки поєднують у собі перебільшене почуття власної вартості чи важливості, надмірно високу думку про себе, погорду, зарозумілість, надмірну впевненість у власних силах, здібностях, можливостях, самовпевненість, самолюбство, чванливе вихваляння тощо. Звичайно, такі риси характеру отримують більш гостру й негативну емоційно-оцінну реакцію в народі й провокують на рівні мови численні номінації.
Людина з почуттям гордості, достоїнства, гідності зазвичай має розправлені плечі, пряму поставу, не ховає очей, внаслідок чого з’явилися фразеологізми гордо нести голову, з високо піднятою головою. Поруч із цими фразеологізмами в українській мові спостерігаємо фразеологічні одиниці з протилежною семантикою, в основі яких лежить образ високо піднятої голови та носа, що репрезентують зарозумілість, зазнайство, гординю: задирати голову; дерти носа тощо. Виокремлено в межах фразеологічних одиниць, що об’єктивують концепт гордість, номінативні (власне фразеологізми) та комунікативні (паремії).
Висновки. Розглядані фразеологічні одиниці транслюють морально-етичні норми поведінки людини в суспільстві. У пареміях ототожнюються поняття гордість і гординя й усі вияви гордині номінуються словами гордість чи пиха. Негативно-оцінна семантика фразем і паремій збігається з церковною мораллю, яка багато віків тлумачила гордість як гріховний каталізатор. У процесі дослідження концепту виявлено кілька фразеологічних одиниць, які репрезентують гордість зі значенням гідності людини й мають мейоративну оцінну семантику.