НАЙМЕНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СФЕРИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (ЗА СУБ’ЄКТАМИ ТА ОБ’ЄКТАМИ ОПОДАТКУВАННЯ)

Анотація

Мета дослідження – виявити склад найменувань податкової сфери в сучасній українській мові, здійснити аналіз семантико-структурних особливостей їх функціонування в контексті соціально-економічних процесів.

Методи. У роботі використано такі методи лінгвістичного аналізу: а) описовий (прийом класифікації і систематизації); б) порівняльно-історичний (прийом хронологізації); в) структурний (компонентний аналіз).

Результати. Досліджено податкові найменування, виділені за суб’єктами й об’єктами оподаткування. У сучасній українській мові кінця ХХ – початку ХХІ століття виявлені підгрупи податкової лексики: найменування суб’єктів процесу оподаткування (збирачі та платники); організацій і установ, що здійснюють процес оподаткування; документів, прав і обов’язків суб’єктів оподаткування. Проаналізовані найменування побудовані за структурними моделями та поділяються на однокомпонентні, двокомпонентні, трикомпонентні та багатокомпонентні аналітичні сполуки. Однокомпонентні назви є дериватами на-ник (скарбник), на -ець (податківець), на -ач (стягувач), на -атор (таксатор). Здебільшого найменування запозичені з інших мов (латинської: агент, англійської: брокер, італійської: банкрут тощо). Найпродуктивнішими виявилися двокомпонентні лексеми, представлені субстантивно-ад’єктивними словосполученнями: орган податковий тощо. Трикомпонентні назви побудовані за моделлю «іменник + прикметник + іменник» (суб’єкт податкового права). Серед багатокомпонентних аналітичних сполук є найменування на зразок підрядних речень, наприклад: особа, яка ухиляється від сплати податків.

Висновки. Найпродуктивнішими серед найменувань податкової сфери, виділених за суб’єктами й об’єктами, виявилися субстантивно-ад’єктивні словосполучення. Серед податкових назв поширені інтернаціоналізми. Досліджені найменування утворюють динамічну лексико-семантичну групу слів, що має системний характер.