Опубліковано 2020-07-08
Ключові слова
- комунікативно-рецептивний підхід, авантюрно-пригодницька традиція, трилер, детектив, саспенс, література таємниці
Анотація
Мета статті – простежити авторефлексію Дж. Роллінса на матеріалі масмедійних текстів письменника (інтерв’ю, рецензій і відповідей читачам).
Методи. У роботі використано комплексну методологію. Основною стратегією є комунікативно-рецептивний підхід, що виконує інтерпретаційні функції. Він поєднується з порівняльно-історичним, типологічним, структурно-семантичним методами дослідження.
Результати. У статті здійснено концептуальний аналіз масмедійного дискурсу Дж. Роллінса. Розглянуто деякі аспекти категорії «авторефлексія» для використання її як робочої дефініції дослідження; виявлено точки дотику між жанровими кодифікаціями Дж. Роллінса та традицією національного літературознавства задля вивчення кореляції категорій «трилер» / «конспірологічний роман»; простежено самоідентифікацію Дж. Роллінса в парадигмі американської літератури пригод, зокрема в співставленні з романами Д. Брауна. Виявлено, що творчість Дж. Роллінса продовжує авантюрно-пригодницьку традицію світової літератури – Жуля Верна, Генрі Р. Хаггарда, Герберта Дж. Веллса. З’ясовано, що в синхронії американський письменник ідентифікує себе в міжлітературній комунікації з «ідеальним тріо»: Майклом Крайтоном, Калебом Карром і Деном Брауном. Акцентовано висловлювання Дж. Роллінса щодо типологічної подібності деяких його творів із конспірологічним романом Д. Брауна. Виявлена кореляція між розумінням трилера в інонаціональних літературознавчих терміносистемах дає змогу ідентифікувати жанрову структуру романів Дж. Роллінса серії “Sigma Forсe” як конспірологічних.
Висновки. У гостросюжетних художніх творах Дж. Роллінса конспірологічний код є одним із тих, що моделюють жанр.
У такий спосіб пригодницький та науковий дискурси його романів синтезуються з конспірологічним наративом, що структурований константами : таємниця – змова – розслідування. Вони є наскрізними для таких романів серії “Sigma Forсe”, як «Кістки волхвів» (Map of Bones, 2005), «Ключ Судного дня» (Тhe Doomsday Key, 2009), «Лінія крові» (Bloodline, 2012), «Вінець Демона» (The Demon Crown, 2017). Автор створює новий тип конспірологічного роману, що містить його інваріант, але відрізняється способом вирішення художніх завдань.