ВПЛИВ СТАНУ АФЕКТУ НА МИСЛЕННЄВО-МОВЛЕННЄВІ ПРОЦЕСИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ДИСКУРСУ)

Анотація

Мета статті – дослідити афективне мовлення персонажів англомовного літературного дискурсу крізь призму його деформуючого або сприятливого впливу на мисленнєві та мовленнєві процеси. Матеріалом дослідження слугувало афективне мовлення персонажів англомовного літературного художнього дискурсу. До уваги брався також авторський опис їхніх емоцій, відчуттів та невербальної поведінки, які уможливлюють отримання комплексу внутрішніх і зовнішніх виявів феномену афекту. Для вирішення поставлених завдань використано загальнонаукові методи (описовий та функціональний методи) та спеціальні лінгвістичні дослідницькі методи (прагмалінгвістичний метод, когнітивний метод та компонентний аналіз). У роботі афект витлумачується як найвищий за інтенсивністю ступінь протікання як негативних, так і позитивних емоцій, при цьому знак протікання афекту (позитивний або негативний) не пов’язаний безпосередньо зі змінами в роботі свідомості. У результаті дослідження встановлено, що стан афекту спричиняє три основні психічні стани: стан дисоціації, стан евстресу та перехідний, або пошуковий стан, кожен із яких характеризується певними мовленнєвими особливостями та певними невербальними проявами, які в художньому дискурсі описані в авторських ремарках. Також встановлено, що стан афекту здатний заважати або сприяти функціонуванню вищих психічних процесів, викликати активні дії або пасивний стан і таким чином впливати на мовленнєво-мисленнєві процеси. Авторка статті доходить висновку про те, що афект починається від приємного або неприємного подиву, а потім під час наростання емоційного збудження перетворюється в такі базові емоції, як страх, відчай, гнів і захоплення. У статті аналізуються три психічні стани, зумовлені станом афекту: стан дисоціації, стан евстресу (який стиму­лює роботу свідомості) і прикордонна фаза переходу від стану дисоціації на проміжну програму адаптації. Встановлено, що у стані дисоціації на перший план висувається емотивна інформація, пов’язана із прямим відображенням емоційного стану мовця, мовлення людини є імпульсивним і не завжди передбачає наявність співрозмовника. Для стану евстресу характерним є усвідомлене прагнення донести до співрозмовника власну емоційну оцінку фактів дійсності. Пошуковий адаптаційний стан характеризується прагненням мовця подолати деформуючий вплив афективних процесів та знайти слова, які вірно передають крайній ступінь емоційного збудження.