ЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ПОРАДИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДРАМАТУРГІЇ

Анотація

Мета. Метою статті є аналіз особливостей поради як концепта та мовленнєвого жанру.

Методи. Дослідження здійснено за допомогою описового методу, дискурс-аналізу та вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту.

Опис концепту в науковій картині світу ґрунтується на лексикографічних джерелах, а в наївній – на матеріалі вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту, проведеного в студентських аудиторіях у 2019 році. Опис мовленнєвого жанру здійснено завдяки аналізу текстів таких сучасних українських драматургів, як А. Багряна, Г. Легка, А. Наумов, Є. Петрученко, К. Соловієнко, Н. Уварова.

Результати. У процесі дослідження було виявлено, що в концептуалізації поради в науковій картині світу переважають фрейми «розпорядження», «повчання». В наївній картині світу актуалізуються фрейми «адресант», «емоційний контекст», що представлений переважно з позитивними конотаціями, «зміст поради», «спосіб чи канал передачі поради», «неприйняття поради».

Представлення мовленнєвого жанру порада в процесі відтворення комунікативної взаємодії виявилося різноманітнішим (в особистісно-орієнтованому дискурсі переважає семантика прохання, переконання, в інших випадках актуалізується стратегія сугестії, навіювання).

Представлення мовленнєвого жанру порада в статусно-орієнтованому дискурсі актуалізує переважно концепт зиск. Іншим напрямом функціонування поради в статусно-орієнтованому дискурсі є публічне викриття, де мовленнєвий жанр містить комунікативну стратегію провокації.

Попри семантичне та функціональне розмаїття мовленнєвого жанру в сучасній драматургії, відзначаємо спільні граматичні особливості, зокрема, наявність предикату в формі імперативу.

Висновки. Отже, семантичні різновиди концепту та мовленнєвого жанру мають переважно відмінні риси. Концептуалізація тяжіє до структурних складників жанру, а відтворення комунікативної взаємодії – до способу впливу на адресата.