Опубліковано 2019-11-04
Ключові слова
- перекладність, неперекладність, психолінгвістичні особливості, адекватність перекладу, соціокультурна трансляція інформації, лакуна, асиметричність мов, текст оригіналу, культурна та лінгвістична неперекладність
Анотація
Стаття присвячена психолінгвістичному аспекту перекладності та неперекладності.
Мета статті полягає в аналізі різних підходів у науковій літературі до визначення та характеристики понять «перекладність» і «неперекладність», визначенні причин культурної неперекладності, розкритті психолінгвістичного аспекту проблеми на конкретних прикладах.
Методи. Методологія дослідження представлена такими положеннями: 1) гносеологічне обґрунтування ідеї перекладності; 2) філософське положення про безкінечність пізнання; 3) діалектичне співвідношення частини й цілого, яке уможливлює будь-який переклад завдяки відносній універсальності законів мислення; 4) єдність законів мислення та різноманітність способів вираження ідеї. У статті застосовувались також методи лінгвістичного дослідження: зіставний, описовий, порівняльно-історичний.
У статті розглядаються причини виникнення перекладності / неперекладності. Причинами її виникнення є: 1) несхожість мов; 2) «дух» народу (А. Гумбольдт) як спосіб формування національного менталітету; 3) недостатній рівень попередньої інформації, необхідної для адекватної всебічної трансляції інформації тексту оригіналу.
Результати. Психолінгвістичними функціями перекладу текстів є: збагачення лексики, донесення духу та «аромату» іншомовної культури; розширення власних лінгвокультурних меж; сприйняття цінностей інших культур; формування міжкультурної компетентності.
Висновки. Переклад є засобом зближення культур, а також формою культурного обміну інструментами мови, тобто зовнішніми ресурсами, а також внутрішніми ресурсами, в яких відображені духовні цінності.