ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕПІТЕТІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТА КІНОДИСКУРСАХ (НА ОСНОВІ РОМАНУ ДЖОАН РОУЛІНГ “HARRY POTTER AND THE PRISONER OF AZKABAN”)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню лексико-стилістичних засобів, зокрема епітетів, у романі Джоан Роулінг “Harry Potter and the Prisoner of Azkaban” і його кіноверсії.

Метою роботи є аналіз епітетів і виявлення їх функціональних особливостей у художньому та кінодискурсах на основі роману “Harry Potter and the Prisoner of Azkaban”.

Методи: дослідження базується на основних методах когнітивно-дискурсивної парадигми, а також сукупності таких методів, як метод повільного прочитання тексту, що передбачає лінгвостилістичне опрацювання мовної одиниці з метою обґрунтованої мотивації авторського відбору; метод зіставлення уможливлює з’ясувати, чому автор і сценарист використали конкретний стилістичний варіант слова, словосполучення тощо з низки можливих; семантико-стилістичний метод для виявлення стилістичної належності слів і словосполучень у досліджуваних дискурсах.

Результати. На основі проведеного аналізу епітетів як у художньому, так і кінодискурсах з’ясовано, що епітет є часто вживаним художнім засобом у художньому дискурсі. Його емоційні властивості досить очевидні й виразні. Епітет характеризує та змальовує людей, предмети та явища саме з емоційного погляду, тому цим самим відрізняється від логічного означення. Епітети дають змогу показати об’єкт зображення з несподіваного боку, в цьому полягає їх стилістична функція. Дослідження пояснює те, що епітети в кінодискурсі зустрічаються не дуже часто, в них немає великої потреби, оскільки глядач бачить відповідні образи на екрані. Епітети, які зустрічаються у фільмі, підкріплюють ефект картинки на екрані й надають історії ще більше містичності, змушуючи глядача зацікавитися її продовженням.

Висновки. Епітети, які використовують Джоан Роулінг у художньому дискурсі й автори кіноверсії роману, несуть позитивне або негативне навантаження, роблячи історію загадковішою та цікавішою. Вони підкреслюють характерні ознаки персонажів і підсилюють інтерес читачів і глядачів, зосереджуючи увагу на їхніх основних рисах. Порівняльна характеристика вживання епітетів у двох дискурсах спонукає до аналізу інших лексико-стилістичних засобів, якими переповнений роман і, можливо, його кіноверсія.