Опубліковано 2019-09-19
Ключові слова
- Доріс Лессінг, дилогія, міфосвіт, міфосимволіка, неоміфілогізм, роман
Анотація
Стаття присвячена вивченню пізнього періоду творчості англійської письменниці-постмодерніста Доріс Лессінг, ім’я якої тісно пов’язане з розквітом феміністичного руху ХХ століття.
Об’єктом літературознавчого аналізу є дилогія «Маара і Данн»: романи «Маара і Данн» (1999), «Повість про генерала Дана, дочку Маари, Гріота і сніжного пса» (2005).
Метою статті є дослідження особливостей створення міфосвіту в зазначених текстах письменниці. Одним із провідних засобів творення авторського міфосвіту є міфосимволіка. Отже, ключовими напрямами аналізу є дослідження художнього простору дилогії і колористики «світу речей» у ньому, вивчення функціонування символіки води й водного простору, а також солярна міфосімволіка.
У результаті аналізу дилогії Д. Лессінг зроблено висновки, що предмети давнини, архітектура міст, що характеризують художній простір романів, виявляються символічними. Залежно від якісних характеристик простору (сакральний/профанний, південь/північ, «живий»/«мертвий») він актуалізований у тексті романів за допомогою опозіцій кольорової гами. Семантичне навантаження просторових бінарних опозицій підсилюється завдяки контрасту в протиставленні кольорів: чорного/червоного, чорного/білого, жовтого/синього. Функціонування солярної міфосимволіки в тексті дилогії Д. Лессінг постає «двоїстим». Образ сонця, сонячного світла в міфологічній традиції має амбівалентну семантику. З одного боку, сонце сприймається як джерело для всього сущого на Землі, символізує божественну творчу енергію, уособлює знання, істину. З іншого боку, солярна символіка може втілювати і негативну семантику, асоціюватися з палючим і нищівним світилом, що співвідноситься з потойбічним світом і небуттям. У художньому контексті дилогії Д. Лессінг відчуття безчасся пов’язане з міфологічними образами «вічного» сонця й «нескінченної» пустелі.