МЕТОДОЛОГІЯ «КУЛЬТУРНОГО ПОВОРОТУ» В СУЧАСНОМУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ ТА ПРОБЛЕМИ АДЕКВАТНОСТІ У ПЕРЕКЛАДІ

Анотація

«Культурологічний поворот» розширив сфери досліджень перекладознавства і надав нові перспективи перекладу. Він продемонстрував акцент на рідній культурі та гнучкому перекладі. Акцент був перенесений з тексту на читацьке сприйняття та якість перекладу, що залежала від нього. Водночас, розгляд рідної культури, соціального походження та традицій привів до природної літератури для вітчизняних читачів. Крім того, переклад розглядався як метод маніпулювання та створення певної культури.
У статті проаналізована методологія «культурологічного повороту» у перекладознавстві та проблеми адекватності перекладу. Українські перекладачі приклали багато зусиль для публікування своїх перекладів в умовах офіційних заборон. Вони використовували одомашнення як відмінність від домінуючого імперського дискурсу. Вони використовували методологію «культурологічного повороту», щоб подолати стереотип «побутової мови»,
закріпити повноправний статус української мови і поставити українську мову на один рівень з іншими іноземними мовами. Показано, що велику роль відіграють поведінка перекладача й обрана ідеологія. У межах «культурологічного повороту» переклад розглядався як метод формування нації, створення власної ідентичності та стратегії культурного розвитку. Показано, що переклад є своєрідною маніпуляцією. «Культурологічний поворот»
демонструє, що переклад має більш широкий культурологічний контекст.
Показано «культурологічний поворот» та його вплив на розвиток перекладознавства у західній культурі та Україні, соціальні причини «культурологічного повороту» та зміни, що він спричинив. Випадок України показує істотну паралель із західною традицією. Українські перекладачі працювали у тяжких умовах та намагалися помістити українську мову та культуру на один рівень з іншими мовами світу за допомогою своїх перекладів.