ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ МОВИ ТА КОГНІТИВНА ЛІНГВІСТИКА ЯК ПРОВІДНІ ПАРАДИГМИ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА

Анотація

Сучасна лінгвістика розглядає мову як соціальне явище, тісно пов’язане з культурою та історією конкретного народу. Основна увага приділяється особистості носія мови, яка виявляється через вивчення людської мови, відображає духовну сутність, мотивацію і ціннісну ієрархію, що існує в свідомості носія мови. Когнітивна лінгвістика вивчає розумові процеси, що виникають під час сприйняття, розуміння, пізнання дійсності свідомістю, а також типи і форми їх розумових уявлень. Вона є невід’ємною частиною когнітології – цілісна наука про когнітивні процеси в свідомості людини, що забезпечують операційне мислення і пізнання світу. У статті узагальнено теоретичні дані, що стосуються концептуального апарату когнітивної лінгвістики в сучасних мовних дослідженнях, визначено основну концепцію когнітивної лінгвістики – поняття, увагу зосереджено на його багатошаровому характері, оцінюються пропозиції щодо методів його класифікації та аналізу. Проаналізовано три наукові парадигми щодо вивчення мови – порівняльно-історична, системноструктурна та антропоцентрична. Визначено основні напрями сучасної лінгвістики, що формуються в межах
цих парадигм – когнітивна лінгвістика та лінгвокультура. Висвітлено особливо значущі поняття з точки зору лінгводидактичного аспекту – кодекс культури, культурна концепція, культурні умови, культурна конотація, культурний простір, мовна картина світу. Обґрунтовано твердження, що лінгвокультура є гуманітарною дисципліною, яка вивчає матеріальну і духовну культуру, втілену в живій мові та відображену в лінгвістичних
процесах. Це також дозволяє встановити і пояснити, як реалізується одна з основоположних функцій мови – бути інструментом створення, розвитку, збереження та поширення культури.