Південний архів (філологічні науки)

ЕКОНОМІЧНИЙ ТЕРМІН ЯК ФОКУС НАУКОВОЇ МОВИ: РЕЦЕНЗІЯ НА ВИДАННЯ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ СЛОВНИК» А. Г. ЗАГОРОДНЬОГО, Г. Л. ВОЗНЮКА

Лілія Валеріївна Харчук — 2024-11-07

ЕКОНОМІЧНИЙ ТЕРМІН ЯК ФОКУС НАУКОВОЇ МОВИ: РЕЦЕНЗІЯ НА ВИДАННЯ «ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ СЛОВНИК» А. Г. ЗАГОРОДНЬОГО, Г. Л. ВОЗНЮКА

МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В НАВЧАННІ ПЕРЕКЛАДУ: ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

Олена Вікторівна Мазур — 2024-11-07

Ця розвідка продовжує цикл методичних розробок авторок у царині навчання перекладу. Метою дослідження на цьому етапі є лексико-дискурсійні особливості медичної термінології, загальний опис та аналіз яких стане фундаментом для подальшої розробки методики навчання перекладу медичних текстів різних жанрів та стилів. Синкретичний характер нашого дослідження, його перекладацьке спрямування у загальнолінгвістичних межах термінології медичної підмови зумовили його методологію. Зокрема, в межах функціонально-стилістичного аналізу ми послуговувалися методами контекстуального аналізу задля вивчення вживання термінології у різних контекстах та методом стилістичного моделювання задля оцінки стилістичної ролі медичних термінів у текстах різних жанрів та функціональних стилів М. Лакроа та С. Рандал (Lacroix, 2014). Термінологічний аналіз проводився в межах методології теорії спеціалізованих мов Дж. Свейлза (Swales, 1990) та в перекладознавчому аспекті був зосереджений на виявленні методик еквівалентного відтворення термінології галузі охорони здоров’я в межах міжкультурної комунікації Р. Каппеллі (Cappelli, 2020). Результатом нашого дослідження став аналітико-синтетичний опис функціонування медичної термінології в текстах різних функціональних стилів та обрання відповідних перекладацьких стратегій залежно від прагматичних аспектів використання терміна. Зокрема, запропоновано в науковому стилі перекладати медичну термінологію словниковими еквівалентами, аналітично контекстуалізуючи окремі випадки полісемії, омонімії, терміни-неологізми, у діловому стилі за потреби вдаватися до контекстуальних пояснень, враховуючи тезаурус реципієнтів, у публіцистичному – робити акцент на прагматичний вплив, у розмовно-побутовому стилі можна вдаватися до детерміналізації, а в художньому необхідно застосовувати творчий підхід до термінологічних конотацій. При цьому етичні норми перекладу залишаються критично важливими в усіх функціональних стилях, окрім художнього.

ЗМІНЕНІ СТАНИ СВІДОМОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ МІЛІТАРНОМУ ХУДОЖНЬОМУ КОНТЕКСТІ

Людмила Федорівна Присяжнюк — 2024-11-07

Мета дослідження полягає у встановленні вербально-образних і наративних засобів і способів художнього втілення змінених станів свідомості (далі – ЗСС), викликаних перебуванням людини в кризових ситуаціях під час війни. Тригерами таких станів є безпосередня участь у бойових діях, інтенсивна ментальна концентрація для вирішення смертельно небезпечного завдання, перебування в натовпі чи довготривале усамітнення, спостерігання жорстоких сцен тощо. Матеріалом дослідження слугувала сучасна воєнна англомовна художня проза та українськомовна художня публіцистика, а саме англомовні романи Майкла Ондатже “The English Patientˮ та Чімаманди Нґозі Адічі “Half of a Yellow Sun”, а також українськомовні есе сучасних відомих українських авторів, зібраних в Антології «Воєнний стан», присвяченій осмисленню російсько-української війни. ЗСС розглядаються як художнє втілення психосоматичних станів персонажа, який зображується в умовах, пов’язаних з редукцією чи зростанням нормального рівня зовнішньої або внутрішньої стимуляції психіки під впливом бойових дій, що спричиняє якісні та кількісні зміни патернів квазісвідомості. Методи. У статті запропоновано лінгвопсихологічний метод аналізу словесних образів, залучених для втілення ЗСС. Алгоритм аналізу передбачає виокремлення психосемантичних параметрів ідентифікації такого типу ЗСС; встановлення типу мислення, який є основою образу; аналіз домінантних властивостей змісту образу та динаміки і способів його розгортання в тексті. Наративна площина виокремлених уривків вивчається за допомогою лінгвонаративного аналізу. Наративна перспектива аналізованих текстів вивчається крізь призму художнього втілення часопросторових координат, оскільки зміна у сприйнятті часу й простору є одним із важливим показників ЗСС. Іншим важливим критерієм є фокалізація, тобто оповідна перспектива, яка слугує одним з параметрів визначення інтенсивності та глибини зображуваних станів. Основні результати дослідження полягають у встановленні критеріїв ідентифікації ЗСС у мілітарних художніх контекстах; визначенні типів ЗСС відповідно до тригерів, які їх спричиняють; встановленні особливостей образного втілення ЗСС і аналізі когнітивного підґрунтя відповідних словесно-образних і наративних засобів. Висновки. Основні психосемантичні параметри ідентифікації ЗСС включають часопросторову дезорієнтацію, перехід від переважної опори на вербально-логічні, понятійні структури, до відображення у формі наочно-чуттєвих (довербальних) образів; зміну емоційного забарвлення відображеного у свідомості внутрішнього досвіду. Характер образності, залученої у втіленні ЗСС, залежить як від індивідуально-авторських особливостей втілення таких станів, так і від сприйняття певного виду ЗСС у різних культурах. В українськомовних текстах простежується зображення ЗСС крізь призму українського культурного коду. Можна говорити про поділ таких станів на нижчі (наприклад, транс під час ритуального танцю) та вищі (транс від прослуховування музики). Перші зображуються крізь сенсорне та тілесне кодування. Образне втілення другого типу таких станів спирається на залучення вербального асоціативного мислення та використання образності, створеної на основі перенесення значення. У всіх аналізованих текстах ЗСС зображуються як адаптивний механізм психіки, що дозволяє пристосуватися до жахливих реалій війни.

ПОЛЕГШЕНА І СПРОЩЕНА ПРАВДА ЯК ОДИН ІЗ ДІЄВИХ РІЗНОВИДІВ СПОТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОВСЯКДЕННОЇ РЕАЛЬНОСТІ У СВІТІ РЕАЛІТІ

Елеонора Георгіївна Шестакова — 2024-11-07

Сучасне суспільство, навіть пересічна людина багато в чому стає медіатекстами. Вони вже не є стільки пасивними споживачами інформації від масмедіа, скільки учасниками медіакомунікації, творцями умовної медіареальності, в якій діють реальні люди, чиняться події зі справжніми наслідками. Один з наслідків цих процесів – конвергенція соціально-повсякденної реальності та медіареальністі, що виявляє дві взаємопов’язані проблеми: морально-етичну та соціально-культурну. Мета – у ситуації посилення позицій масмедіа, їхньої націленості на приватний простір звичайної людини, розвою медіареальності, все частіше наповненої інформаційним хаосом, сумнівними, недостовірними новинами, необхідно розбиратися в таких питаннях. По-перше, що і внаслідок чого входить у змістовний, аксіологічний обсяг понять «недостовірна інформація», «фальшиві новини», «інформаційний хаос»? По-друге, які умови, засади, принципи, механізми їх імплементації у соціально-повсякденну реальність. По-третє, чи завжди їх необхідно та продуктивно розглядати в бінарній системі координат: брехня/правда, погано/добре, невірно/ достовірно. Методи розвідки: культурологічний, функціональний, семіотико-комунікативний аналіз медіатексту. Результати, висновки статті. Розвиток медіакомунікацій, технологій пропаганди та їх зрощення із соціально-щоденною реальністю призвели до низки принципових змін. Масмедіа це підтримують і заохочують за допомогою жанрів реаліті: реаліті-шоу та lifestyle, які насамперед продукують формування образу полегшеної та спрощеної правди про соціально-повсякденну реальність. Полегшена, спрощена правда – складний різновид фальсифікації, спотворення за допомогою культивування, м’якої пропаганди «одномірного» світоустрою, світовідчуття, що базуються, розвиваються на ідеях, цінностях, принципах «повсякденного гедонізму». Полегшена, спрощена правда – це прагнення засобами масмедіа розбити складну соціально-щоденну реальність на окремі самостійні проблемно-тематичні набори (кулінарія, спорт, дизайн житла, тілесна краса…) і представляти їх як ілюзію повноти життя та можливостей вибору для звичайної людини. Ці варіанти легко, швидко конструюються в «готову», нібито цілком самостійно вибудовану людиною картину соціально-повсякденної реальності.

ОБРАМЛЕННЯ В КОМПОЗИЦІЙНО-СМИСЛОВІЙ СТРУКТУРІ ФІЛЬМІВ П. П. ПАЗОЛІНІ

Тетяна Анатоліївна Пахарєва — 2024-11-07

Мета статті – виявити функційний зв’язок з літературою та особливості використання рамкових побудов у поетиці фільмів П. П. Пазоліні, а також окреслити їх смислоутворювальний потенціал. Застосовано переважно структурно-семіотичний метод, який є спільною основою розвідок поетики як літератури, так і кінематографу, адже актуалізує бачення фільму як тексту, а кінематографу – як однієї з численних мов мистецтва. В результаті виявлено семантичну активізацію рамкових позатекстових елементів (назв, епіграфів, титрів) у всіх кінотворах Пазоліні, їх смислове навантаження і роль у створенні парадигмальних, нелінійних та наближених до поетичних смислових структур. Також проаналізовано смислове навантаження обрамлення як композиційного принципу у більшості фільмів митця та метафоричні, асоціативно-поетичні, сугестивні смисли композиційної рамкової побудови «тексту в тексті» у його фільмах із подвійним хронотопом («Птахи великі та маленькі», «Цар Едіп», «Свинарник», «Сало, або 120 днів Содому»). Окремо на матеріалі фільму «Євангеліє від Матфея» проаналізовано смисловий потенціал та поетикальні особливості такого суто кінематографічного рамкового елемента, як рамка кадру. В підсумку зроблено висновок про не наративний, а асоціативно-метафоричний та інтелектуально-аналітичний характер тих художніх завдань, які вирішує Пазоліні за допомогою всіх різновидів обрамлення, що дає змогу вважати рамкові побудови у його фільмах елементами індивідуальної поетичної кіномови, у відповідності до того розуміння поетичного кіно, яке Пазоліні пропонував у своїх теоретичних працях.

«ПЕС» ЯК АНІМАЛІСТИЧНИЙ МАРКЕР ВІЙНИ В РОМАНІ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

Юлія Василівна Вишницька — 2024-11-07

Нині, на третій рік повномасштабного вторгнення росії в Україну, твори про війну набирають нової актуальності й прочитуються в дзеркалі сучасних реалій, зокрема і роман «Інтернат» Сергія Жадана – письменника, який навесні 24-го приєднався до Національної гвардії боронити Україну від рашистів. Метою статті є міфосеміотична реконструкція художнього образу пса як одного зі складників концепту війни і його проєкція на площину національної, громадянської та особистісної ідентичностей. Методологія дослідження. Роман досліджено із застосуванням комплексного аналізу: поєднано методику міфосеміотичної реконструкції образу, текстуальний, лінгвістичний та герменевтичний методи аналізу, елементи постколоніальної критики, теорій пам’яті і травми. Результати дослідження. Художній образ пса реконструйовано на міфосеміотичних зрізах хронотопів, символів, локусів, передвісників, знаків. Як складник «мертвого» хронотопу «пес» експлікує міфологічний сценарій кінця, у якому топос апокаліптичного міста формується синергійними образами війни, а як елемент химерного, оніричного хронотопу «пес» ретранслює семантику травми через образи ірреального світу – тіней і марев. «Пес» маркує бездомність і безпритульність як знакові стани війни, овиявнює як семантику життя–смерті, так і семантику «транзиту в нікуди» й хиткого сховку в понівечених часопросторах вокзалу, дому, школи, де формується вдавана тожсамість. Через мотиви пошкодженості, надтріснутості, вразливості, беззахисності, які підсилюються семантикою цькування, зайвості, інакшості, а також «неправильними» поведінковими моделями, образи людей і псів у тексті роману ототожнюються. Травмовану, псевдо- і патову самоідентифікацію спричинено несправжністю, збайдужілістю, невизначеністю, а усвідомлену тожсамість – через ініціацію пастками, колами, втратами – марковано пам’яттю. «Пес» позначає своїх і чужих, розмежовує свої і чужі простори, розлюднює й олюднює світ людей. Висновки. Анімалістичний маркер війни реконструйовано в координатах міфосеміотики, постколоніальної критики, студій пам’яті і травми з розширенням символічного спектра образу і його проєкцією на площину ідентичностей.