Південний архів (філологічні науки)

МЕТАТЕКСТУАЛЬНІ ЗАСОБИ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ У СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ХРИСТИЯНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ АНІМАЦІЇ

2026-04-22T15:29:50+03:00

Метою статті є дослідження проявів інтертекстуальності та метатекстуальності у сучасній дитячій християнській анімації англійською мовою. Запропоновано власну дефініцію інтертекстуальності та метатекстуальності у християнській анімації, висвітлено спільні і відмінні засоби вираження інтертекстуальності та метатекстуальності у сучасній англомовній мультиплікації. Методи. У дослідженні застосовано загальнонаукові та власне лінгвістичні методи: дедуктивно-індуктивний, описовий, герменевтичний, інтертекстуального аналізу, діалогічної інтерпретації тексту, що дозволили виявити засоби маніфестації інтертекстуальності та метатекстуальності у християнській анімації. Результати. У статті висвітлено, що інтертекстуальність у християнській анімації як різновиду сучасної проповіді є тексто- і смислотвірною категорією, яка формує проповідницький жанр завдяки паратекстуальним виявам, метатекстовому тлумаченню, гіпертекстовим трансформаціям й архітекстуальним зв’язкам текстів Святого Передання, а також вербальним і невербальним запозиченням текстів або фрагментів текстів, що належать іншим дискурсивним практикам і культурним традиціям. Аналіз сучасної англомовної християнської дитячої анімації довів, що метатекстуальними виявами інтертекстуальності є додатковий коментар, пояснення, повчання, тлумачення, припущення, питання / відповідь, додавання та розширення інформації. Висновки. У статті встановлено, що християнська анімація має різнорівневі діалогічні відношення та зв’язки між текстами, що включає інтертекстуальне пряме цитування з такими засобами маніфестації як: цитата-слово, цитата-вислів, цитата-речення, цитата-фрагмент тексту та інтертекстуальне непряме цитування з наступними засобами реалізації: парафраз, інтертекст-переказ, ремінісценція, алюзія. У статті було доведено, що інтертекст-переказ та парафраз як засоби вираження інтертекстуальності відрізняються від метатекстуального переказу додаванням авторського коментаря, пояснення, повчання, тлумачення, протиставлення, припущення, питань / відповідей.

НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА: ЗМІНА КУЛЬТУРНИХ ПАРАДИГМ ЧИ ГЕТЕРОХРОНІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ФІЛЬТРІВ

2026-04-22T15:15:42+03:00

Представлене дослідження пропонує концептуальне переосмислення літературознавчої царини як метапростору, де різні дисциплінарні складові й різновекторні історико-теоретичні парадигми не взаємовиключають одна одну, а генерують цілісне поле інтерпретаційної взаємодії. Мета розвідки полягає в обґрунтуванні твердження про те, що сучасний стан літературознавчої думки повинен діяти в режимі консолідації й накладання концептуальних режимів аналізу, а не розмежування, стати інтегративним метапростором, який функціонує на перетині різноманітних культурно-історичних режимів. Методи дослідження формуються як комплекс складових аналізу та синтезу при вивченні джерел із зазначеної проблематики, порівняльно-типологічного методу при встановлені спільних та відмінних рис становлення лінійного й ризоматичного типів мислення. Поєднано структурний, деконструктивний та культурологічний підходи, що дає можливість окреслити сучасну літературознавчу царину як поліцентричний та міждисциплінарний вимір. Результати. Літературознавчі виклики, які нині диктує доба, продиктовані мультитемпоральною перспективою сьогодення. Відтак Новітні тенденції літературознавства (НТЛ) покликані стати своєрідною реакцією на ту поліфонічність ситуації, що склалась й рухатись від регламентованої історичності та жорстких епохальних схем до динамічної інтерпретаційної платформи, що робить можливим прочитання будь-яких режимів не нарізно, а у взаємодії. У ході дослідження доведено, що НТЛ відіграють функцію метадискурсивної рамки, що абсорбує надбання класичного літературознавства, структурно-семіотичних підходів, постмодерної деконструктивної критики, культурологічних і міждисциплінарних підходів. Запропоновано аргументацію, що Домодерн, Модерн, Постмодерн, Метамодерн доцільно трактувати не як автономні епохи, а як концептуальні фільтри, які присутні в тій чи іншій мірі, в будь-якому часовому контексті. Обґрунтовано перспективу, що дає можливість долати лінійність схем розвитку літературознавства й перейти до багатовимірних оптик. Домодерн тут корелюється з сакрально-міфологічним горизонтом, Модерн відповідає раціонально-суб’єктним й структурним налаштуванням, Постмодерн працює в режимі деконструкції центрів та великих наративів і Метамодерн характеризується новим синтезом та емоційно-ціннісною заангажованістю. Висновки. Зроблено підсумки про те, що сучасне літературознавство постає відкритим метапростором, де співіснують різні концептуальні фільтри, формується якісно нова культура читання й теоретичних рефлексій.

ЖІНОЧИЙ НАРАТИВНИЙ ГОЛОС У СУЧАСНІЙ ЖІНКОЦЕНТРИЧНІЙ ПРОЗІ

2026-04-22T15:22:41+03:00

Мета. Метою статті є аналіз жіночого наративного голосу в сучасній жінкоцентричній прозі як ключового принципу організації оповіді в сучасній популярній прозі. Дослідження спрямоване на уточнення поняття жінкоцентричної прози як аналітичної категорії, що не зводиться до жанрових означень на кшталт chick lit або women’s fiction, а ґрунтується на домінуванні жіночої перспективи у формуванні наративної структури, способів фокалізації та смислових акцентів тексту. Методи. Методологічну основу дослідження становить поєднання наратологічного, дискурсивно-аналітичного та феміністичного підходів. У роботі використано аналіз наративного голосу та внутрішньої фокалізації, інтерпретацію наративної суб’єктивності, а також елементи порівняльного аналізу англомовних і франкомовних художніх текстів сучасної популярної прози. Теоретичне підґрунтя формують праці з теорії наративу, феміністичної літературної критики та досліджень популярної культури. Результати. Аналіз матеріалу демонструє, що в жінкоцентричній прозі жіночий наративний голос визначає логіку розгортання оповіді, способи репрезентації подій і характер зображення персонажів. Для таких текстів типовими є внутрішня фокалізація, зосередженість на повсякденному досвіді, емоційних станах і практиках турботи, а також увага до тривалих міжособистісних зв’язків. Наративна динаміка в жінкоцентричній прозі часто вибудовується не навколо кульмінаційних подій, а через послідовність «малих» епізодів, внутрішніх коливань і рефлексивних моментів, які набувають смислотворчого значення. Висновки. Жіночий наративний голос у сучасній жінкоцентричній прозі постає як визначальний механізм організації художнього тексту та репрезентації жіночого досвіду. Такий підхід інтерпретує популярну прозу не лише як жанрово маркований феномен, а як дискурсивний простір, у якому осмислюються питання суб’єктності, емоційної праці, вразливості та відповідальності. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на корпусно-орієнтований аналіз жінкоцентричної прози та міжмовне зіставлення наративних стратегій.

ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ В СИНХРОННОМУ ТА ДИАХРОННОМУ АСПЕКТАХ

2026-04-22T15:11:49+03:00

Метою статті є дослідження словникового складу німецької мови в історичному вимірі шляхом простеження лексичних змін у різні періоди її розвитку, а також аналіз лексики на сучасному етапі функціонування мови. Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких завдань: простежити розвиток лексем і зміни їхніх значень у часі (від індоєвропейського до ранньонововерхньонімецького періоду); охарактеризувати основні словотвірні моделі та шляхи поповнення лексикону на ранніх етапах розвитку німецької мови; визначити найбільш продуктивні способи словотворення в сучасній німецькій мові; проаналізувати функціональну диференціацію її лексичного складу. Методи. Методологічну основу дослідження становлять порівняльно-історичний, словотвірний та описовий методи, сукупне застосування яких забезпечує комплексний аналіз словникового складу німецької мови в історичному та сучасному аспектах. Результати. З’ясовано, що аналіз лексики в діахронному та синхронному вимірах сприяє глибшому розумінню не лише внутрішніх закономірностей мовного розвитку, а й культурних та соціальних процесів, пов’язаних із функціонуванням мови. Установлено, що лексика давніх германських мов формувалася переважно на основі індоєвропейської мовної спадщини, оскільки мовні контакти мали обмежений характер. Висновки. Упродовж історичного розвитку словниковий склад німецької мови зазнавав постійних змін під впливом екстралінгвістичних чинників, що зумовило його збагачення іншомовними запозиченнями та розширення словотвірного потенціалу шляхом афіксації. Лексичний фонд сучасної німецької мови помітно відрізняється від словника попередніх історичних етапів значною кількістю іншомовних елементів, широким розвитком науково-технічної термінології та чіткою соціальною диференціацією, що проявляється в існуванні професійних жаргонів і молодіжного сленгу. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено вивчення експресивності та синтаксичних особливостей лексики давніх германських мов.

ШАХОВА МЕТАФОРА У СПОРТИВНИХ МЕДІАТЕКСТАХ

2026-04-22T15:03:29+03:00

Метою статті є аналіз функціонування шахової метафори в українськомовних спортивних медіатекстах, присвячених різним видам спорту. Актуальність дослідження зумовлена популярністю спорту в Україні та увагою широкої аудиторії до спортивного контенту, емоційність та образність у якому автори спортивних новин та аналітичних статей забезпечують, зокрема, засобами вторинної номінації. Шахову метафору часто використовують у текстах суспільно-політичної тематики, однак особливості функціонування її в сегменті спортивної журналістики залишається недостатньо висвітленим, чим обґрунтовано наукову новизну обраної теми. Серед основних методів, що дозволили виявити та систематизувати випадки метафоричного вживання шахових термінів, зафіксувати їх переносне значення та з’ясувати функції у спортивному медіатексті, – контекстуальний аналіз, метод метафоричного моделювання, а також загальнонаукові описовий метод і узагальнення. У результаті аналізу текстів, присвячених іншим, крім шахів, видам спорту й опублікованих у 5 спортивних медіа, а саме «ТСН.Проспорт», «Футбол 24», «Чемпіон», «SPORTARENA» та «UA-Футбол», виявлено і проаналізовано функціонування таких шахових термінів, як «гамбіт», «гросмейстер», «дебют», «ендшпіль», «мат (дитячий мат)», «пат», «рокіровка», «цейтнот», «цугцванг», «шах», «шахи». Найчастіше такі випадки зафіксовано у новинах і статтях про футбол і бокс. Для систематизації виявлених метафор запропоновано розглядати метафоричну модель СПОРТ – ШАХИ, структура якої передбачає фрейми «Шахова партія», «Стадії шахової партії», «Кризові позиції» і «Шахіст». Висновки. Шахові метафори спонукають читача до асоціативного мислення та виконують змістотвірну й оцінну функції у спортивному медіатексті, оскільки їх використовують для підкреслення окремих характеристик спортивних подій чи епізодів, результатів змагань чи проміжних позицій, діячів спорту і пов’язаних із ними ситуацій. З огляду на системність використання шахових метафор авторами у низці їх публікацій є підстави вважати такі мовні одиниці елементами індивідуально-авторського стилю спортивних журналістів. Перспективним вважаємо подальший аналіз семантики та функцій шахової метафори в текстах різних стилів і жанрів.

ТИПОЛОГІЯ КОНТРАСТИВНОЇ МЕТАФОРИ

2026-04-22T15:08:35+03:00

У статті здійснено ґрунтовне дослідження контрастної метафори як провідного механізму поетичного смислотворення в сучасному українському воєнному дискурсі. Вихідним положенням є теза про те, що в умовах війни метафора перестає виконувати суто естетичну або орнаментальну функцію й трансформується у спосіб когнітивного осягнення граничного, травматичного досвіду. Мета статті полягає в теоретичному осмисленні контрастної метафори як форми «затемненої антитези» та в описі її когнітивно-семантичних механізмів у сучасній українській поезії війни. Студія спрямована на виявлення того, як прихований семантичний конфлікт стає джерелом напруги й визначає інтерпретаційний потенціал поетичного тексту. Методи дослідження охоплюють лінгвостилістичний аналіз метафоричних конструкцій, когнітивно-семантичний аналіз доменів, фреймів і сценаріїв, компонентний аналіз оцінних сем, а також контекстуально-прагматичний підхід, що враховує інтерпретаційну активність читача. Теоретичною основою слугують положення когнітивної теорії метафори, концепції ментальних просторів та інтеграції, а також інтерпретаційні підходи до аналізу семантичної напруги художнього образу. Результати дослідження засвідчують, що контрастна метафора у воєнній поезії функціює як форма імпліцитного протиставлення, у межах якої конфлікт не називається прямо, але саме він структурно організує смисл. Установлено, що такі метафори функціюють передусім у двох основних моделях: парадоксальній, заснованій на зіткненні несумісних доменів або атрибутів. Визначено, що імпліцитність не знижує, а посилює семантичну й емоційну інтенсивність образу, залучає читача до активної реконструкції прихованої опозиції. Висновки підтверджують, що контрастна метафора є не периферійним, а системоутворювальним елементом сучасного поетичного дискурсу війни. Вона виконує когнітивну, емоційну, етичну та текстотвірну функції, забезпечуючи можливість непрямого, але концептуально точного осмислення травматичної реальності. Запропонований підхід розширює аналітичні можливості лінгвопоетики й когнітивної семантики та окреслює перспективи подальших корпусних і психолінгвістичних досліджень художнього дискурсу.